Фіксація таких важливих подій у житті людини як народження, шлюб і смерть сягає своїм корінням найдавніших писемних пам’яток. Метричні книги, у яких фіксуються ці події, у своєму загальному вигляді сформувалися у ХVI ст. під впливом Реформації та Контрреформації. Боротьба римо-католицької церкви з протестантами видозмінила обряди хрещення, вінчання і поховання з давньої маніфестації належності до послідовників Христа у акт свідчення належності християнина до певної конфесії. Ці ж події призвели до появи четвертої частини метричної книги – списку парафіян. На теренах України найдавніші метричні книги походять з кінця ХVI століття. Для православної метричної традиції вкрай важливою була реформа митрополита Петра Могили. Виданий ним у 1646 р. Требник в своїй останній частині вперше в історії Київської церкви наводив форму метричних записів для реєстрації чинів хрещення, вінчання, похоронів, а також укладення списків парафіян. Певний вплив на запровадження практик метрикації парафіян в православній та уніатській церквах мала давніша вже усталена на той момент традиція провадження метричних книг у вірменських та латинських парафіях на українських землях.

Однією із найважливіших подій в житті кожної людини є весілля. До цієї події українці ще з давніх часів ставились дуже відповідально, адже  створення нової сім’ї містило в собі складний комплекс різноманітних ініціацій, народних звичаїв та традицій. Давайте детальніше розглянемо українську весільну обрядовість.

В українській культурі окрім самого процесу проведення весілля існували також і передвесільні ритуали: знайомство, сватання, залицяння, заручини і т.д. Зазвичай парубки та дівчата обирали майбутню пару в своєму селі або місті, але траплялись такі випадки, коли одружувались пари з різних місцевостей. Місцями, де традиційно молоді люди знайомились і зустрічались  були  вечорниці з різноманітними іграми та веселощами, або ж толока (групова робота в селі, де збиралися всі мешканці). На вечорниці допускалися лише молоді люди, адже ця подія була організована спеціально для пошуку та вибору свого майбутнього чоловіка та дружини...

Шукаючи своє коріння, дослідники намагаються використовувати різні джерела інформації, щоб реконструювати родовід та сформувати цілісне генеалогічне дерево. Як правило, дослідники починають роботу із збору усних свідчень про предків у своїх родичів, а далі вже шукають інформацію у метричних книгах в архівах. Однак крім тої інформації, яка побутує у родині та архівних документів, важливим компонентом генеалогічного пошуку є використання спеціальної історичної, краєзнавчої та довідкової літератури. Ми підібрали 7 книг та багатотомних видань, які допоможуть у дослідженнях родоводу та генеалогії:

Традиції народження і хрещення дитини в Україні сягають давніх часів і їх прийнято поділяти на декілька етапів : дородові обряди, народження дитини, та процес прийняття новонародженого до родини, хрещення. Вважалося, що ритуали та обряди забезпечують благополуччя і здоров’я матері і дитини та їхнє щасливе майбутнє. Дородові звичаї виконувались ще під час одруження, коли молодим бажали народження дітей і плодовитості. До таких традиційних ритуалів відносять обряд, коли нареченій розплітали косу і влаштовували шлюбну ніч на необмолочених снопах.

27 червня 2018 року, посилаючись на статтю 19 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", Міністерство юстиції України внесло зміни до свого наказу «Про користування документами Національного архівного фонду України від 19 листопада 2013 року № 2438/5». Внесені зміни одразу викликали шквал дискусій та обурення в громадськості. Як після пів року дії ці зміни вплинули на роботу в архівах України пересічних відвідувачів?

Вже перші відгуки користувачів засвідчили, що в змінах мінюсту є ряд нововведень, які ускладнили роботу дослідників в архівах. Водночас Міністерство юстиції та Державна архівна служба України наголошують на позитивних аспектах цього документа. Тому слід розібратися у тонкощах наказу, відомого під назвою «Зміни до Порядку користування документами Національного архівного фонду України, що належать державі, територіальним громадам» та у наслідках його імплементації.