Фіксація таких важливих подій у житті людини як народження, шлюб і смерть сягає своїм корінням найдавніших писемних пам’яток. Метричні книги, у яких фіксуються ці події, у своєму загальному вигляді сформувалися у ХVI ст. під впливом Реформації та Контрреформації. Боротьба римо-католицької церкви з протестантами видозмінила обряди хрещення, вінчання і поховання з давньої маніфестації належності до послідовників Христа у акт свідчення належності християнина до певної конфесії. Ці ж події призвели до появи четвертої частини метричної книги – списку парафіян. На теренах України найдавніші метричні книги походять з кінця ХVI століття. Для православної метричної традиції вкрай важливою була реформа митрополита Петра Могили. Виданий ним у 1646 р. Требник в своїй останній частині вперше в історії Київської церкви наводив форму метричних записів для реєстрації чинів хрещення, вінчання, похоронів, а також укладення списків парафіян. Певний вплив на запровадження практик метрикації парафіян в православній та уніатській церквах мала давніша вже усталена на той момент традиція провадження метричних книг у вірменських та латинських парафіях на українських землях.

Требник Петра Могили, 1646 р.

У Львові метрику вінчань провадили в період 1642-1680 рр., а чини хрещення у львівському катедральному соборі реєстрували  з 1674 р. У львівській вірменській парафії метрики з’явилися ще задовго до цього (відомі дослідникам метрики хрещених 1636-1733 рр.), дещо пізніше – в Станіславівській парафії (книгу заручин і шлюбних контрактів запроваджено в 1693 р.). Наведені дані свідчать про доволі швидку адаптацію східних церков до латинської моделі обліку парафіян. Дослідження збережених в архівних, бібліотечних і музейних колекціях примірників метрик XVII ст., демонструє, що реформа Петра Могили не призвела до масової появи в православних парафіях України метричних книг. Петро Могила помер невдовзі після видання свого відомого Требника, тому ця богослужбова книга із зразками метричних записів через великий об'єм і достатньо немаленьку ціну так і не стала практичним посібником для священнослужителів. Другою причиною ігнорування духовенством канонічної вимоги провадження і ведення метрик був супротив місцевої православної влади, яка самостійно видавала богослужбові книги і не бажала, щоб їхні парохи послуговуватися Требником Петра Могили. Зокрема, у Львівській єпархії у другій половині XVII ст. священики використовували так званий  Малий Требник 1645 р. Арсенія Желіборського, котрий  хоча й орієнтувався на могилянський зразок, однак опускав ряд молитов, треб і церковних приписів, у тому числі і метричний формуляр.

 

Звичайний священнослужитель не мав у своєму розпорядженні зразка-формуляра, який би чітко вказував, як правильно реєструвати хрещених, вінчаних і померлих парафіян. Приклад Львівської єпархії доводить, що із середини XVII ст. і до початку 70-х років того ж століття метричні книги з’явилися лише в поодиноких парафіях. Так за 1651 р. зберігся лише один запис, чергова нотатка пароха про хрещення походить з 1661 р., в 1662-1664 роках зафіксовано по одному запису, а за 1665-1667, 1672 рр. не зафіксовано жодного запису. Аналогічну ситуацію можна спостерігати  і в наступні роки: протягом 1668-1671 і 1673 рр. було внесено лише по одному акту хрещення. Окремі сліди могилянської метричної реформи зустрічаються в Холмсько-Белзькій єпархії.

Першою відомою метричною книгою, що провадилася православною церквою на українських землях вважається «Прототипонъ онома». Вона з’явилася задовго до Требника Петра Могили: кириличні записи в ній сягають 1630-1640 рр. Всього ж «Прототипонъ онома» за 1630-1699 рр. містив 918 метричних актів, ретельно упорядкованих “старшим” Святомиколаївського братства Григорієм Сакевичем і вчителем місцевої руської (української) школи Григорієм Волостовським.

На сьогоднішній день збережена  також метрика хрещених с. Рогізна із записами за 1662, 1665-1674 роки. Збережені також метрики хрещених із Перемишльській єпархії, які провадилися в парафіяльних канцеляріях церкви Різдва Св. Йоана Хрестителя в Перемишлі (з 1667 р.), храму в Яворові (з 1670 р.). Реформи Петра Могили мали резонанс у православному світі, адже метрики впроваджувалися й в уніатській церкві та в тих парафіях на території православних єпархій, котрі визнали зверхність римського апостольського престолу. Зокрема, збереглися свідчення про спроби впровадження метричних книг в уніатських церквах Перемишльської єпархії.

Метричні акти ділилися на загальні для всіх станів – парафіяльні (метричні) книги та відомості а також окремі для деяких станів:

  • для дворянства (дворянські родовідні книги, загальний гербовник дворянських родів і дворянські списки;
  • для духовенства (монастирські записні книги і списки осіб духовного відомства);
  • для міських обивателів (міські обивательські книги, які складались на основі особливих правил).
  • Особливі акти для стану міських і сільських обивателів (ревізькі сказки, які складались за особливими положеннями, які надавались урядом при призначенні кожної ревізії).

Від початку структура метричної книги та формуляр метричного запису регламентувалася інституціями духовної влади. У зв’язку з цим досить довго ігнорувалася власне дата народження, натомість фіксувалася дата хрещення, коли, згідно з християнськими уявленнями, народжується християнин. Відтак щодо людей, народжених в Україні, аж до кінця XVIII ст., а то й навіть до початку ХІХ ст., ми не знаємо і, напевно, ніколи не дізнаємося їх повної дати народження. Масово збережені метричні книги відклалися в українських архівах починаючи з другої половини XVIII століття. Це переважно багаторічні церковні примірники, які згодом потрапили до консисторських архівів. Для порівняння слід зауважити,що у Польщі такі книги масово збереглися з XVII ст., хоча є чимало випадків початку ведення збережених до наших днів метрик з XVI століття.

На території Правобережної України  масове створення і збереження окрім парафіяльної метричної книги, також і її щорічного консисторського примірника пов’язане з початком тут російської окупації (1793 р.). Як відомо, за часів московського царя, а згодом російського імператора Петра І зі скасуванням патріаршества розпочався процес одержавлення православної церкви, який  закінчився за часів Миколая І впровадженням для духівництва так званих штатів і початку виплати «жалованья» за прикладом чиновництва.

Відтак і ведення метричних книг опинилося під жорстким контролем російської бюрократії. До кінця існування Російської імперії з’явилася велика кількість законодавчих актів і місцевих єпархіальних розпоряджень, які регламентували ведення метричних книг для всіх християнських конфесій та нехристиянських вірувань, які були присутні в Російській імперії, з урахуванням численних обставин, пов’язаних з соціальним статусом, віком, станом здоров’я тощо.

Внаслідок революційних подій 1905 р., імператор Миколай ІІ був змушений піти на деяку лібералізацію законодавства і одним з його рішень була відміна примусу до православ’я. У Московському царстві перша постанова про метричні книги відноситься до 1702 року, коли Петром Великим був виданий указ, щоб усі парафіяльні священики міста Москви доставляли в патріарший духовний приказ щотижневі відомості про всі випадки народжень і поховань. Повсюдне ведення парафіяльних книг, спочатку лише для православного населення, починається не раніше 1722 р. Судячи з доданих до Синодського указу 1724 року форм книг, вони велися в трьох частинах і містили в собі таку інформацію: про народжених – особи, в яких народилася дитина, хрещення і дані про хрещених батьків; про осіб, які уклали шлюб -  дані про осіб, які вінчались, а також свідків, і день вінчання; про померлих - хто помер, причина смерті (хвороба), коли і де похований.

Але  правильне ведення метричних книг поширилося у мережі церковних парафій не так швидко. У 1825 році синод наказав архієреям викорінювати хабарництво, яке закріпилося в установах через ведення актів стану, а особливо в консисторіях. У 1806 році були вперше введені друковані форми книг, а в  1838 році прийнята постанова, за якою батьки, хрещені і свідки своїм підписом підтверджували правильність запису в метричній книзі. Закони щодо постійного і правильного ведення метричних книг видані: для католиків 1826 р., для мусульман – 1828 і 1832 рр., для лютеран -  1832 року, для євреїв - 1835 року.

Всі записи у метричні книги здійснювались парафіяльним (для військовослужбовців - військовим) духовенством. Оригінали метричних книг православних зберігалися у консисторіях, а копії залишаються в церквах. Для всіх сповідань велися три метричні книги: народжень, шлюбів і смертей; у євреїв і магометан в книгах про шлюби відзначаються ще і розлучення. Форма книги для всіх сповідань однакова в тому сенсі, що всі факти, що вносяться до актів станів, вписуються в графи, але зміст актів у різних сповідань відрізняється.

Отож за практикою метрикації існує певна історична традиція, яка починається із появою і поширенням перших метричних книг на території України, і поступовим утвердженням цих практик як загальнообов’язкових у XVIII ст.

Читайте також:

Що таке метрична книга і як з нею працювати

Сповідальні списки, або сповідалки як джерело для дослідження родоводу

Особливості метричних книг із записами про шлюби

Додати коментар