За останні роки в історичній науці різко пожвавився інтерес до вивчення різних аспектів та напрямків української антропоніміки (галузі,що вивчає власні імена людей). Чимало досліджень присвячено саме слов’янським особовим іменам українців. Традиційні українські імена зазвичай обирались в честь святих, біблійних персонажів або янголів, що охороняли власника цього імені. Багато українських імен, що давно стали традиційними насправді мають скандинавське, грецьке, латинське або єврейське походження.
Наприклад, до імен скандинавського походження належать ті, носіями яких були варяги, що прийшли на наші землі ще в часи Київської Русі (такі імена часто носили перші українські князі) – Олег («священний, присвячений богам»), Аскольд («золотий голос»), Гліб («нащадок Бога»), Ігор (зі скандинавського Інгварр – «Інг» - бог родючості, «Вар» - дбайливий).
Імена грецького походження є чи найбільш популярними серед українців. Серед них – Андрій («мужній, хоробрий»), Василь («цар,князь»), Дмитро (в честь покровительки землеробства і означає «присвячений Деметрі»), Ольга («висвячена, свята»).
Значне місце у вітчизняній антропоніміці посідають імена єврейського походження, насамперед ті, які прийшли до нас з біблійних текстів, а саме: Марія («гірка», «бажана», «кохана», «уперта»), Марта («володарка, пані, господарка»), Михайло («той, що подібний до Бога»), Яків («п’ята» - за біблійним сюжетом після народження, Яків взяв свого брата за п’яту, аби не відставати), Іван («Яхве (Бог) змилостився»). Однак в побуті звичні імена могли дещо змінювати своє звучання. Так вчені зафіксували більше сотні варіацій імені Іван (Іванко, Івон, Івануца,Івась тощо) та 70 різновидів імені Ганна (Ганьча, Ганьзя, Онизя, Ганішка і т.д).
Імена селян у сповідному списку одного із подільських сіл 30-х років ХІХ ст.
Серед імен латинського походження найчастіше можна зустріти такі як Валерій («здоровий, сильний»), Віталій («життєвий, життєздатний»), Анастасія («повернута до життя, воскресла»), Євгенія («благородна»). Слід звернути увагу, що чимало імен мають свої відповідники у католицькій і православній традиціях. Вони можуть кардинально відрізнятися за звучанням, однак є тотожними за змістом. Тому у старовинних документах ХІХ ст. можна інколи зустріти обидва варіанти вживання імені. Ось кілька прикладів: Юрій – Георгій, Ярослав – Ієронім, Яцько – Гіацинт, Федір – Теодор.
Чимало давніх слов’янських імен зараз годі зустріти, або вкрай рідко обираються батьками для новонароджених: Боян («співець, оповідач»), Всеволод («володіти усім»), Єремія (або Ярема; має походження від язичницького бога родючості Ярила), Мирослав («той, що прославляє світ»), Ждан (дитина, народження якої довго очікували у сім’ї).
Українці також вірили в те, що поняття, яке вони вкладали у власне ім’я, мало магічну силу і забезпечувало людині щасливе майбутнє.
Раніше велика роль у виборі імені новонародженого належала священику. Вибір імені залежав від святого, якого в найближчі до хрещення дитини дні вшановувала церква. Священик послуговувався спеціальним виданням – святцями, у яких були виписані імена, що ними могли нарікатися охрещені у той чи інший день року діти. Також у виборі бажаного для батьків імені дитини міг допомогти кошик, з яким батько приходив до церкви хрестити свою новонароджену дитину. Чим щедріший був цей кошик, тим прискіпливіше священик ставився до вибору імені. Але дуже часто значення імені дитини було зрозуміле далеко не кожному українцю. Тому наші предки намагались будь-якими способами видозмінити ім’я на український лад, більш доступний для розуміння. Наприклад, Мойсей - Мосій, Євсевій – Юхим, Георгій - Юрко, Ігнатій – Гнат.
Поступово біблійні та традиційні християнські імена замінили прадавні українські, більш язичницькі версії імен – Дана, Світогора, Добриня, Купава, Радомир тощо. Починаючи з 15 століття, церква дуже прискіпливо ставилась до вибору імені і вважала прийнятним тільки канонічні імена. Але українці не бажали втрачати давні традиції свого народу, і тому називали своїх дітей подвійними іменами: перше ім’я давали в честь святого, коли відбувався обряд хрещення, а друге – за звичаєм давали особисто батько та мати. Найвідомішим для нас прикладом в історії є ім’я видатного українського гетьмана Богдана-Зиновія Хмельницького. Варто теж згадати князя Ярослава Мудрого, церковним іменем якого було Юрій. Пізніше християнське ім’я почало посідати провідне місце, а народне.
Згодом імена стали основою для формування прізвищ – сьогодні левова частина українських прізвищ є патронімічними за своїм походженням, тобто походять від імені засновника роду. Наприклад Андрійченко, Микитенко, Михальчук, Ільченко, Стасюк і тому подібні. Більше дізнатися про значення свого прізвища можете скориставшись із нашої послуги дослідження історії та походження прізвища.
Читайте також:
Генеалогічні казуси: Про кількох дітей з тим самим іменем в одній сім’ї