Автор пропонованої вашій увазі книги – Ігор Іванович Смуток, безперечно, сьогодні є одним з кращих знавців шляхти західноукраїнських земель періоду, коли ці території належали до Корони Польської і Речі Посполитої. Його праця стала квінтесенцією творчого доробку, що формувався вченим протягом багатьох років клопіткої польової роботи у архівах. У книзі вивчається руська (українська в сучасному розумінні) шляхетська верства Перемишльської землі, яка характеризувалася передовсім релігійною приналежністю до православ’я (згодом, у XVIIІ ст. – до греко-католицької Церкви). Перемишльська земля часів Речі Посполитої – це чималий регіон, що переважно охоплював терени Прикарпаття у межах сьогоднішніх південних районів Львівської області та Підкарпатського воєводства у теперішній Польщі.

Основною джерельною базою дослідження є актові книги перемишльських гродського та земського судів, які по сьогоднішній день, за поодинокими винятками, залишаються неопублікованими і компактно зберігаються у Центральному історичному архіві у Львові. Про цей тип джерел, та їхнє значення у генеалогічних дослідженнях ми детальніше писали у окремій статті. Однак використаний джерельний матеріал у книзі не вичерпується лише гродськими та земськими актами. Ігор Смуток залучив до свого дослідження документи із польських архівів, рукописи із бібліотеки Львівського університету та Національної бібліотеки ім. В. Стефаника та ряд інших опублікованих і неопублікованих джерел. Зрештою, докладний огляд джерел до історії руської шляхти Перемишльської землі, характеристика їхньої специфіки, а також широкого кола історичної літератури з даної проблематики можна прочитати у першому розділі книги. Фактично це путівник для тих дослідників, які самостійно забажають вивчати родоводи шляхетських родин із Галичини.

Структурно праця поділена на 4 розділи, якщо у першому читач знайомиться з історіографією та джерелами, то другий розділ містить екскурс в історію формування шляхетського стану Перемишльської землі у XIV - XV ст. Ігор Смуток розкриває процес становлення шляхетської верстви на тлі історичних подій та перепитій, що мали місце на західноукраїнських землях в той період, встановлює етнічне походження, майнове становище та релігійну приналежність засновників шляхетських фамілій та їхніх нащадків.

У третьому розділі книги подається збірний портрет руської шляхти Перемишльської землі у XVI столітті, розкривається процес її формування як соціокультурної групи. Автора цікавлять такі питання як демографічний розвиток, розселення, структура шляхетського гнізда, майнове становище, рівень писемності. За підрахункам Ігоря Смутка, протягом XVI століття кількість руської шляхти зросла в 9-10 разів. Якщо в 1508 р. вона була представлена 250 дорослими чоловіками, то в 1605 – налічувала близько 2000 осіб. Як наслідок, їхні маєтки перетворилися на шляхетські осідки, де проживало від кільканадцяти до кількох сотень осіб. Завдяки такій багатолюдності руських шляхетських родин чимало їхніх нащадків живуть в Україні та поза її межами і сьогодні. Зокрема це чисельні Кульчицькі, Терлецькі, Ільницькі, Білинські, Попелі та інші.

Як основну тезу автора можемо виділити твердження, що руська перемишльська шляхта – це окрема соціокультурна група, що у XVI-XVII століттях творила окремий світ, який майже не перетинався з католицьким середовищем. Руська шляхта ревно оберігала свою релігійну приналежність до православ’я, не практикувала шлюби із католицькими родинами. У XVI столітті доволі амбівалентними були політичні інтенції цієї групи, адже за поодинокими винятками руська шляхта практичного не займала високих урядів навіть на локальному рівні.

Ситуація поступово починає змінюватися з другої половини XVIІ ст. Власне у четвертому і п’ятому розділах книги руська шляхта вивчається у контексті суспільно-політичних і господарських перетурбацій XVIІ – XVIІІ століть. На підставі аналізу списків хоругв війська Речі Посполитої автор переконливо доводить, що у XVIІ столітті руська шляхта стає важливим джерелом поповнення для військових формувань Речі Посполитої.

Маркер, який розділяє 4 і 5 розділи книги може збити з пантелику непідготованого читача, адже йдеться про унію 1691 р., за якою перемишльський православний єпископ Інокентій Винницький перейшов у греко-католицьку Церкву. Власне ця подія ознаменувала початок поступового розмивання руської шляхти як окремої соціокультурної групи. Протягом XVIІІ ст. руська шляхта зближується із польською католицькою шляхетською братією, поширення набувають змішані шлюби, майнові транзакції між шляхтичами-католиками та шляхтичами-уніатами. Все ж в своїй основі більшість руської шляхти, якій притаманне було незаможне майнове становище та недалекі життєві горизонти, в силу свого маргінального становища зберегла свою руську/українську ідентичність.  

Роботу з книгою значно полегшує наявність іменного і географічного покажчиків, без яких праця про генеалогію десятків шляхетських родин суттєво б програла. Єдине чого бракує – це генеалогічних таблиць, яких через формат видання автору не вдалося опублікувати.

Загалом на книжковій полиці для книги Ігоря Смутка про руську шляхту Перемишльської землі має бути зарезервоване місце в кожного, хто вивчає генеалогію привілейованих станів українських земель та й загалом цікавиться історією України часів Речі Посполитої.

Додати коментар