Кладовища, чи точніше відомості про покійних родичів з їхніх могил – одне із важливих джерел генеалогічного дослідження. Якщо Ваша родина походить із сільської місцевості, то варто відвідати сільський цвинтар, обійти могли та відфотографувати написи зі знайомими прізвищами. У випадку, якщо Ви вже опрацьовували метричні книги, то на підставі зібраної на цвинтарі інформації зможете доповнити дані про народження з довоєнних метрик і записів РАЦС відомостями про смерті родичів. Особливо важливими стають відомості з могил, якщо метричні книги не збереглися. Це джерело також дозволяє верифікувати дані, отримані з усних розповідей членів родини, які часто можуть бути неточними і містити похибки у датах.

Стара частина цвинтаря у місті Самбір

Як правило, більшість могил на сільських цвинтарях зрідка є старшими другої половини ХІХ століття Чому так? Колись на поховання простого селянина ставили звичайний дерев’яний хрест. Напису могло й не бути, адже більшість селян й так були неписемними. Минав час, змінювалися покоління і нащадки покійного предка вже не знали чи просто занедбували місце поховання. Хрест з часом руйнувався, а могила осідала і поростала травою. У випадку з міськими кладовищами – старі цвинтарі довкола церков ліквідовували і відкривали нові за межами міста.

Набагато довше можуть простояти могили, витесані з каменю, вилиті з бетонних розчинів чи зроблені з металевих конструкцій. Такі поховання могли собі дозволити представники заможних родин знатного походження, чиновників, офіцерів чи священиків.

Занедбані могили нищить час і ті написи, які сьогодні ще можна відчитати, через кілька років вже можуть не існувати. Особливо прикро бачити руйнівну дію часу і погоди на старовинні занедбані гробівці, котрі є справжніми мистецькими витворами.

Якщо сільське кладовище у пошуку потрібної могили можна обійти за відносно короткий час, то набагато складніше відшукати могилу на міських некрополях. Пошук могили на цвинтарі навіть невеликого міста районного значення ризикує перетворитися на розшуки голки в стозі сіна. У такому випадку слід довідатися, чи збережені цвинтарні книги поховань. Дізнатися, де вони зберігаються можна в адміністрації цвинтаря, чи в органах місцевого самоврядування. Для прикладу, старі цвинтарні книги Янівського кладовища Львова зберігаються в архіві міста Львова, а щоб витребувати з них інформацію, родичам необхідно підтвердити кревний зв'язок і підготувати відповідний запит.

Слід також поцікавитися, чи є відносно того чи іншого цвинтаря спеціальні видання із списками похованих. Звісно, це передусім стосується відомих некрополів, таких як Личаківський цвинтар у Львові, чи Байкове кладовище у Києві. Проте й відносно менш значимих кладовищ існує спеціалізована література. Як приклад можемо назвати багатотомне видання про надгробні інскрипції польсько-українського пограниччя (Inscriptiones funebres in confinio Poloniae et Ucrainae repertae).

Деякі генеалогічні спільноти створили бази даних поховань, де можна швидко відшукати потрібне поховання. Це передусім стосується польських цвинтарів і країн Заходу. Однією з найбільших онлайн баз поховань є ресурс www.findagrave.com чи польська база grobonet.com.

Нарешті, якщо у Вас не має часу чи можливості здійснити розшук поховання на кладовищі, пошук могили може здійснити наша агенція.

Інтерес до історії предків, повага до них проявляється також у ставленні до їхніх могил. Доглянута могила – це знак того, що покійна людина ще присутня в нашому світі, бо є у пам’яті своїх нащадків.

Додати коментар