Якщо Ваші предки походять із теренів колишньої Російьскої імперії, то ревізькі сказки є необхідним джерелом для провадження повноцінного генеалогічного дослідження. Вони дозволяють віднайти цінну інформацію про родинні зв'язки між Вашими пращурами, та дізнатися про їхнє соціальне становище. Ревізькі сказки – це спеціальні документи поіменного перепису податного населення Російської імперії, яке було охоплено ревізіями в період з початку вісімнадцятого до середини дев'ятнадцятого століть.

Термін «сказка» походить від слова «сказати», первісно під цим розумівся запис відомостей, отриманих зі слів. Сказками іменувалися й інші документи XVIII ст., Наприклад, існували офіцерські сказки, які представляли собою послужний список того чи іншого офіцера. Метою ревізії була організація постачання військ, адже подушний податок йшов на утримання армії...

Становлення ревізьких сказок, як особливого виду історичних джерел пов’язано з реформою оподаткування, яка була проведена в Російській імперії у 1718 році. У той час подвірне оподаткування замінили подушним. Іншими словами, податки почали стягуватися тільки з «душ чоловіків». Проведення даної реформи такого роду потребувало певної організації обліку населення. Восени 1718 року цар видав указ про збір «сказок», в яких мала міститися інформація про кількість душ всіх населених пунктів. 

Загальні відомості ревізії 1850 р. на прикладі села Чернеліївки Красилівського району Хмельницької області  

У період з 1719 по 1857 рр. було проведено 10 ревізій. «Основним роком» зазвичай вважається той рік, протягом якого було враховано найбільшу кількість населення. Ще однією особливістю цих документів є те, що обшуки і ревізії проводилися не по всій території Російської імперії. На території Слобідської України перший подушний перепис населення, який провів російський цар Петро І відбувся у 1718—1727 роках.  У Лівобережній Україні першою ревізією  населення був четвертий перепис, який проводився у 1781—1787 роках, адже лише на початку цього періоду Лівобережжя остаточно втратило автономію. У Правобережній Україні першим був п'ятий подушний облік (ревізія), який проводився протягом 1794—1808 рр., оскільки приєднання її до Росії відбулося у 1793—1795 роках.

Саме з того моменту почалася історія ревізьких сказок. Всі десять документів були оформленні у вигляді зошита або книги, в яких містилися відомості про сімейний стан і статистику населення по його статевому, національному та соціальному складу, а також географічній приналежності. Зачеплено тут теж питання міграції населення, адже вказувались навіть відомості про селян-втікачів, чи тих хто перейшов до інших поміщиків. При вивченні цих докуменітв з точки зору генеалогії, найважливішими є дані, що стосуються складу сім’ї і родинних зв’язків усередині неї, а також дати народження і смерті всіх членів родини, інформація про шлюби і дати розлучень. При здійсненні подібних переписів, отримані записи поділяли за повітами окремо по кожній категорії податного населення. В даних записах можна отримати відомості про власника двору – ім'я, по батькові, прізвище, соціальний стан, вік за минулим та поточним переписом (цікаво, що вік часто вказували приблизно), а також відомості про родичів, які мешкають із ним – дружину (іноді в ранніх переписах – із дівочим прізвищем), синів (обов'язково вік за минулим і поточним переписом), дочок, інколи братів із родинами, батьків та ін. У деяких ревізіях, зокрема першій, другій та шостій, особи жіночої статі не фіксувалися. В записах нерідко можна знайти примітки про відсутність деяких осіб під час перепису – у рекрутах, утік, переселений тощо. В окремих ревізіях вказувалась також національність і навіть фізичні вади. Більша частина ревізьких сказок зберігається в державних архівах областей у фондах повітових судів, казначейств, або в колекціях чи губернських казенних палат.

 

Структура типового запису ревізької сказки середини ХІХ ст.

Ревізькі сказки як цілісний документ укладалися стосовно певного населеного пункту або його частини (якщо, наприклад, в селі було кілька власників). У заголовку обов'язково вказувалася дата проведення перепису і той, хто її проводив (поміщик або староста), а також секретар. У ревізькій сказці поміщицьких селян вказувався власник – його повне ім'я та чин.

Записи в ревізіях робилися по дворах, що дозволяє встановлювати, коли та чи інша сім'я розділилася. Першим записувався глава сімейства, далі перераховувалися всі його родичі з зазначенням рівнів спорідненості.

Кожна ревізія складалася з декількох етапів, в результаті яких з'являлися особливі види похідних документів. Та все ж первинним матеріалом ревізії були безпосередньо ревізькі сказки. Наступним етапом було узагальнення, структуризація і ретельна перевірка. Потім ревізькі сказки відправлялися в місцеві органи влади, де починався перший етап узагальнення даних в масштабах повіту, провінції або губернії, який складався в порівнянні даних поточної ревізії з результатами попередньої. Підсумком перепису було складання генеральних табелів і окладних книг (починаючи з четвертої ревізії).

Робота з ревізіями будується на вивченні всього масиву записів, що зберігся за певним населеним пунктом. При цьому потрібно вивчати і близькі за часом ревізії, так як кожний такий перепис посилається на попередній, і при пропуску однієї з ревізій можуть бути упущені важливі деталі (наприклад відомсті про обставини виїзду особи чи сім'ї із села).

Ревізькі сказки переплетені зазвичай у великі томи, яких по повіту може налічуватися кілька десятків. У деяких архівах ці томи розписані по населеним пунктам або власниках, тоді можна відразу перейти до потрібного села, в інших для того, щоб знайти потрібний населений пункт доводиться переглядати весь повіт.

Варто враховувати, що досить значна частина населення в ревізьких сказках не має прізвищ. У зв'язку з цим, переходячи від джерел більш пізнього періоду до вивчення ревізьких сказок 9-10 ревізії, бажано знати не тільки ім'я, але і по батькові глави сім'ї з врахуванням його віку, тому що, наприклад, Василів в одному селі може бути кілька десятків.

При проведенні генеалогічних досліджень в ревізьких сказках можна знайти необхідні відомості про предків, дізнатися їхні імена, соціальний статус, сімейний стан, дати народження і смерті. Ці безцінні документи є інформативним і значущим джерелом вивчення історії селянських і купецьких родин, які жили в період з початку XVIII до середини XIX століть на українських землях, що входили до складу Російської імперії.

Додати коментар