Традиції народження і хрещення дитини в Україні сягають давніх часів і їх прийнято поділяти на декілька етапів : дородові обряди, народження дитини, та процес прийняття новонародженого до родини, хрещення. Вважалося, що ритуали та обряди забезпечують благополуччя і здоров’я матері і дитини та їхнє щасливе майбутнє. Дородові звичаї виконувались ще під час одруження, коли молодим бажали народження дітей і плодовитості. До таких традиційних ритуалів відносять обряд, коли нареченій розплітали косу і влаштовували шлюбну ніч на необмолочених снопах.

Період вагітності жінки вважався особливо відповідальним, і зазвичай намагалися якнайдовше приховувати цей стан для того,щоб будь-які явища не впливали на розвиток плоду. Вагітній жінці було бажано уникати контакту з хворими та негарними людьми, каліками, травмованими для того, щоб всі ці якості не передавалися майбутній дитині. Також вважалося, що жінці у період вагітності не можна відмовляти у будь-якому проханні, і рідні намагалися виконувати їх, адже психологічний і фізичний стан матері неодмінно мав вплив на дитину.

Ще в ХІХ-ХХ століттях традиційними були домашні пологи без участі сторонніх людей. Постіль, де народжувала жінка, відгороджували спеціальною тканиною, аби приховати від злих очей, робили так звану «завісу». Зазвичай приймала пологи бабка-повитуха ( в метричних записах про народження часто можна знайти інформацію та ім’я бабки, що приймала пологи).  В кожному регіоні України її називали по-своєму: бабка, бабка-повитуха, бабка-пупорізка, породільна тощо. В більшості випадків від її вмінь та навичок залежали успішні пологи та здоров’я плоду і матері. Тому в народі повитуха користалася особливою пошаною і авторитетом.

Окрім прийняття пологів повитуха виконувала низку обрядових дій : розв’язувала вузли, розплітала коси, а також відрізала пуповину спеціальними інструментами – сокирою або веретеном – щоб в майбутньому дитина мала здібності і навички до сільськогосподарської праці. Також повитуха займалась закопуванням місця (посліду) та першим купанням новонародженного. Якщо дитина народжувалась слабкою та вмираючою , бабка мала право охрестити її. Після пологів повитуха обв’язувала пуповину конопляною мотузкою для продовження роду,і навпаки, якщо родина не хотіла мати дітей – лляним прядивом. Таким чином зав’язувалось здоров’я, розум та довголіття матері та її дитині.

Перше купання дитини вважалось особливим, навіть магічним ритуалом, адже наші предки дуже вірили в силу води та її контакт з новонародженим. Воно вважалось не лише ритуалом очищення, а і захистом від нечистої сили і злих духів.  У воду додавали різноманітні трави, зерно, хліб, навіть гроші (срібні або золоті монети для добробуту). Для дівчаток у воду додавали меду, а для хлопців інколи і свердло, для того, щоб в майбутньому був майстром на всі руки (зазвичай такий елемент обряду був поширений на Бойківщині). Якщо в момент проведення першої купелі до хати хтось заходив, він обов’язково мав кинути монету у воду, аби дитина була здоровою та щасливою. Після закінчення даного ритуалу воду виливали у куток, куди ніхто не заглядав.

Окрім обряду купання дитини існують і ритуали очищення матері, адже після пологів жінка вважалася «нечистою» і було небажано, аби вона виходила на вулицю і контактувала з іншими. За давніми віруваннями, це мало негативний вплив на врожай і достаток сім’ї.

Обряд очищення дитини і матері намагалися проводити якнайшвидше. Ця традиція розпочиналася зі зливання води. Зазвичай брали свячену воду, або ж вранішню воду з криниці (її ще називали «непочатою»). Бабка-повитуха скроплювала дитину святою водою, давала надпити воду і промовляла молитви. Мати обдаровувала жінку хлібом, сіллю, зливала на руки воду та давала хустку або намітку. Даний обряд супроводжувався і церковними традиціями виводу через 35 днів від пологів. Після цього періоду мати дитини вважалася повністю очищеною.

Після першого купання в деяких місцевостях України збереглась традиція осушування дитини біля печі (особливо на Закарпатті) та запалювання свічок. Люди вірили, що світло свічки оберігає матір і немовля від злих сил.

Поширеним звичаєм після народження дитини був візит сусідів, подруг та заміжніх жінок родини, які приносили різні дарунки та продукти (зазвичай сир,масло,яйця,калачі та каші).

Існувала яскраво виражена тенденція вибору імені дитини, що відповідали церковному календарю або ж імені іншого родича – частіше бабусі або дідуся. Хрещення проводилось за участю кумів – хресних батьків немовляти. Їх зазвичай обирали з кола друзів або родини, інколи – кілька пар.

Коли в родині часто помирали діти, щоб уникнути лихої долі, існував обряд так званого «продажу немовляти» кумам через вікно.

Не останню роль в хрещенні відігравала повитуха, яка готувала пелюшки та віддавала дитину кумам перед обрядом або ж несла її до самої церкви і слідкувала, щоб обряд виконувався за всіма правилами. Перед хрещенням дитині клали традиційні обереги, такі як часник, хліб або ж сіль. Це символізувало зв’язок дитини із сім’єю та громадою та забезпечувало їй щасливе життя.

На хрестини запрошували кумів та гостей, які приносили подарунки. В деяких регіонах України (Поділля, Лемківщина, Закарпаття та Полісся) неодмінною складовою обряду були хрестинні пісні, які виражали почуття вдячності бабці-повитусі та добрі побажання батькам та дитині.

На Гуцульщині існував ритуал обтинання дитині волосся на хрестинах, що символізує її прилучення до роду. Іноді після хрестин організовували ще й калачини — в одне зі свят батьки дитини приходили в гості до кумів з калачами.

Щоб застерегти дитину від вроків та нечистої сили, їй у ліжко клали ножиці або ніж чи голку, які мали магічні здібності і охороняли від злих очей. Через рік після народження відбувався обряд постриження немовляти, інколи із запрошенням родичів та близьких. Це робили хресні батьки, далі вони ховали або спалювали обстрижене волосся. Існував окремий обряд дівочих пострижин – заплітання першої коси, яку робила хрещена мати.

У наш час обряди народження і хрещення дитини значно видозмінилися.  Давні магічні обряди зараз носять більш символічний, ніж охоронний та магічний характер. Все меншу увагу приділяють окремим елементам та обрядам, особливо щодо передпологових звичаїв та забобонів, що стосуються очищення жінки після пологів та її спілкуванню з оточенням під час вагітності.

Читайте також:

Звичаї, вірування та традиції українців, пов’язані з вінчанням та шлюбом

Додати коментар