Випадки, коли у багатодітних сім’ях двох дітей називали тим самим іменем не є поодинокими для XVIII-XIX століть. Переважно таке траплялося, коли після смерті старшої дитини, молодшу нарікали таким самим іменем – чи то в пам'ять про покійну дитину, чи за збігом інших обставин. Проте непоодинокими були випадки, коли у сім’ї було двоє, а той троє живих дітей з одним і тим самим іменем.

Сім’я Фоми Никифоровича і Мотрони Гаврилівни Архипенків у сповідному розписі Покровської церкви села Дмитренки на Київщині за 1823 рік. У переліку дітей відзначені дві Агафії. ЦДІАК. Ф. 127 Оп. 1015 Спр. 327а Арк. 236зв.

Коли ми лише починали нашу комерційну діяльність у сфері генеалогічних досліджень в 2013 році, можливість працювати із цифровими копіями архівних документів з дому, не відвідуючи архів здавалася дуже віддаленою перспективою. Не пройшло й десяти років, як у цій сфері відбулися справді вражаючі зміни. Даною статтею започатковуємо цикл матеріалів, у яких спробуємо окреслити стан оцифрування архівних документів в Україні і розповісти, що саме з них вже можна знайти в інтернеті.

Перегляд метричної книги через ресурс FamilySearch

Роботу дослідника родоводу значно полегшують джерела, які дозволяють провести своєрідний зріз складу сім’ї станом на певний рік. Зазвичай під критерій такого джерела добре підходять сповідальні списики або ж ревізійні переписи (для періоду з 1795 по 1858). Проте для теренів колишньої російської імперії існує специфічне джерело, яке дозволяє в деталях з’ясувати склад сім’ї станом на кінець ХІХ ст. Мова йде про листи перепису 1897 року.  

Книга Юрія Легуна, без сумніву, є обов’язковою для прочитання кожному, хто цікавиться українською генеалогією. Попри те, що монографія була видана у 2005 році, в українській історіографії досі не з’явилося більш системного аналізу джерел генеалогічних досліджень. Територіальні рамки, охоплені в книзі, стосуються лише Подільської губернії. Однак вона буде корисною для дослідників генеалогії родин з інших теренів колишньої підросійської України, оскільки набір охарактеризованих автором джерел є типовим для більшості губерній Російської імперії.

Кладовища, чи точніше відомості про покійних родичів з їхніх могил – одне із важливих джерел генеалогічного дослідження. Якщо Ваша родина походить із сільської місцевості, то варто відвідати сільський цвинтар, обійти могли та відфотографувати написи зі знайомими прізвищами. У випадку, якщо Ви вже опрацьовували метричні книги, то на підставі зібраної на цвинтарі інформації зможете доповнити дані про народження з довоєнних метрик і записів РАЦС відомостями про смерті родичів. Особливо важливими стають відомості з могил, якщо метричні книги не збереглися. Це джерело також дозволяє верифікувати дані, отримані з усних розповідей членів родини, які часто можуть бути неточними і містити похибки у датах.

Стара частина цвинтаря у місті Самбір