Генеалогічний сайт FamilySearch є одним з найбільших ресурсів, де накопичена інформація з архівів та бібліотек усього світу, в тому числі й українських. Ця база даних спонсорується Церквою Ісуса Христа Святих  останніх днів (більш відомі як мормони) та функціонує за підтримки волонтерів. За посередництвом сайту можна отримати консультацію та допомогу в більш ніж 4500 генеалогічних центрах у 70 країнах світу, включаючи бібліотеку сімейної історії в Солт-Лейк-Сіті у штаті Юта США. Тут навіть можна звернутися до консультанта храмової парафії, який допоможе у пошуках необхідних даних. Генеалогічне товариство було засноване мормонами в 1894 році і почало накопичення фондів та записів з 1938 р. В 1998 році мормони на базі отриманих матеріалів та досліджень вирішили створити електронну платформу, яка б допомогла багатьом людям знайти своїх родичів та близьких. Family search дає безкоштовний доступ до архівних документів та даних з більше ніж 100 країн світу. Окрім доступу до матеріалів, розроблений сайт дає можливість безкоштовних навчальних курсів з генеалогії.

Якщо Ваші предки походять із теренів колишньої Російьскої імперії, то ревізькі сказки є необхідним джерелом для провадження повноцінного генеалогічного дослідження. Вони дозволяють віднайти цінну інформацію про родинні зв'язки між Вашими пращурами, та дізнатися про їхнє соціальне становище. Ревізькі сказки – це спеціальні документи поіменного перепису податного населення Російської імперії, яке було охоплено ревізіями в період з початку вісімнадцятого до середини дев'ятнадцятого століть.

Термін «сказка» походить від слова «сказати», первісно під цим розумівся запис відомостей, отриманих зі слів. Сказками іменувалися й інші документи XVIII ст., Наприклад, існували офіцерські сказки, які представляли собою послужний список того чи іншого офіцера. Метою ревізії була організація постачання військ, адже подушний податок йшов на утримання армії...

Без перебільшення, Державний архів Вінницької області на сьогоднішній день один із найдружелюбніших по відношенню до пересічного дослідника. Адміністрація архіву однією із перших в Україні відмовилася від практики оплати за копіювання власним технічним засобом, більше того, фотокопіювання не потребує зайвого документального оформлення, через що, для порівняння, у держархіві Хмельницької області дослідник змушений бігати за підписами у папірцях по різних кабінетах архіву з другого по дев’ятий поверх. Державний архів Вінницької області також активно займається оцифруванням своїх архівних фондів – тут вже оцифровано більшість метричних книг, значна частина загсівських книг, чимало інших матеріалів. Все це дозволяє зекономити досліднику свій час, адже якщо раніше в один день можна було замовити лише кілька метричних книг обсягом до тисячі аркушів, то тепер все залежить від того, скільки сам дослідник в стані опрацювати протягом дня.

 

Центральний державний історичний архів у м. Львові – це безперечно одна із провідних архівних установ України, а за вмістом матеріалів та фондових колекцій – без сумніву одна із найбагатших на теренах Центрально-Східної Європи збірок. Історія архіву давня, її умовно можна виводити ще з моменту заснування Львова у ХІІІ ст., адже вже відтоді у місті зберігалися князівські грамоти та привілеї. Тим не менше, основу теперішнього архіву було закладено в часи, коли Галичина входила до складу Австрійської імперії.  Вже тоді архів розмітили у приміщеннях колишнього бернардинського монастиря, звідси і неформальна назва установи «архів бернардинів», яку нині ще можна почути серед дослідників. Чим же сьогодні може бути цікавий архів для дослідників генеалогії і як організована робота цього закладу спробуємо розібратися у нашому короткому огляді.

Державний архів Тернопільської області знаходиться у самому центрі Тернополя, у приміщенні колишнього домініканського монастиря, на вулиці  Сагайдачного, 14. Будівля архіву знаходиться відразу позаду однієї із найпривабливіших споруд Тернополя – Собору Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, що колись був домініканським костелом Пресвятої Діви Марії, тому під час свят у читальному залі навіть чути як іде богослужіння. Сам читальний зал не є великим – тут заледве помістився десяток столів для роботи відвідувачів.

Державний архів Тернопільської області