В нашому генеалогічному блозі ми вирішили започаткувати нову тематичну рубрику із оглядами цікавих книг, які стосуються генеалогії, краєзнавства, окремих аспектів історії України. Ці книги допоможуть у дослідженні родоводу або розширить кругозір знань про історію роду на тлі історії України чи певних її регіонів.

Перша книга, з якої розпочнемо подібний огляд – це праця Мартіна Поллака «До Галичини. Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини». В українському перекладі книга вийшла у видавництві «Книги – ХХІ» у Чернівцях, в 2017 році.  

Обряд поховання є ритуалом, що формувався впродовж багатьох століть, і завжди носив магічний характер. В кожному історичному періоді поховальні традиції видозмінювались, і тому ставлення до смерті та її розуміння з часом набули нових рис. Ритуал поховання з’явився в українській культурі набагато раніше, ніж, наприклад, обряд хрещення або весілля. Відомості про смерть також необхідна складова генеалогічного дослідження. Зрештою священики у церквах традиційно поряд із книгами народжень і вінчань обов’язково вели метричну книгу смертей. У даній статті зосередимося на основних обрядово-ритуальних діях в українській культурі, пов’язані з похованням та смертю.

Похорон на Гуцульщині

За останні роки в історичній науці різко пожвавився інтерес до вивчення різних аспектів та напрямків української антропоніміки (галузі,що вивчає власні імена людей).  Чимало досліджень присвячено саме слов’янським особовим іменам українців. Традиційні українські імена зазвичай обирались в честь святих, біблійних персонажів або янголів, що охороняли власника цього імені. Багато українських імен, що давно стали традиційними насправді мають скандинавське, грецьке, латинське або єврейське походження.

З кожним роком у мережі збільшується кількість архівних матеріалів, доступних онлайн. Рівень диджиталізації архівних фондів, зокрема матеріалів генеалогічного характеру в західних країнах може викликати лише заздрість у вітчизняних дослідників. Тим не менше, за останнє десятиліття і в українських дослідників родоводу та генеалогії з’явилося чимало можливостей натрапити на інформацію про своїх предків не виходячи з дому навіть користаючи із іноземних інтернет-ресурсів. Поступово зявляються бази даних, що створюються і наповнюються українськими ентузіастами. У статті ми зібрали підбірку інтернет-ресурсів, з яких варто почати дослідження родоводу ще до походу у архів...

Фіксація таких важливих подій у житті людини як народження, шлюб і смерть сягає своїм корінням найдавніших писемних пам’яток. Метричні книги, у яких фіксуються ці події, у своєму загальному вигляді сформувалися у ХVI ст. під впливом Реформації та Контрреформації. Боротьба римо-католицької церкви з протестантами видозмінила обряди хрещення, вінчання і поховання з давньої маніфестації належності до послідовників Христа у акт свідчення належності християнина до певної конфесії. Ці ж події призвели до появи четвертої частини метричної книги – списку парафіян. На теренах України найдавніші метричні книги походять з кінця ХVI століття. Для православної метричної традиції вкрай важливою була реформа митрополита Петра Могили. Виданий ним у 1646 р. Требник в своїй останній частині вперше в історії Київської церкви наводив форму метричних записів для реєстрації чинів хрещення, вінчання, похоронів, а також укладення списків парафіян. Певний вплив на запровадження практик метрикації парафіян в православній та уніатській церквах мала давніша вже усталена на той момент традиція провадження метричних книг у вірменських та латинських парафіях на українських землях.