Якщо сьогодні органами, що відповідають за юридичне оформлення шлюбу є відділи  державної  реєстрації  актів   цивільного стану, то колись ця функція покладалась на Церкву і священнослужителів. Поряд із метричними книгами народжень і смертей велися книги із записами про реєстрацію шлюбів.

На українських землях у складі Австрійської імперії з кінця XVIII ст., а згодом у Польщі міжвоєнного часу ці книги велися переважно на латині, рідше на українській чи польській мовах. На українських землях в складі Російської імперії записи велися російською. Написання чужими мовами, особливо латинською ускладнює прочитання цих записів. 

Яку ж інформацію можуть надати метричні книги із відомостями про шлюби?

Типовий запис середини ХІХ про вінчання із теренів Галичини

Ключовий запис – це інформація про нареченого та наречену (sponsus, sponsa). Крім імен і прізвищ наречених називалися їхні батьки та населені пункти, звідки походили молодята, рід їхніх занять. Якщо ж наречені були неповнолітніми, то під записом про одруження міг також вписуватись дозвіл батьків на одруження їх неповнолітніх дітей.

Священик записував дату шлюбу і вказував номери будинків, де проживали наречені. Зазначалась  релігійна приналежність та вік молодят. Ще один запис – це відомості про попередній сімейний стан – священик записував, чи це перший шлюб, чи особа є вдовою або вдівцем. Повторні шлюби у ХІХ чи на початку ХХ ст. не були чимось надзвичайним, але в їх основі стояли переважно інші мотиви ніж сьогодні. Зважаючи на низький рівень тодішньої медицини, враховуючи загальний рівень життя, гієни – тривалість життя була нижчою ніж сьогодні. Чоловіки і жінки нерідко помирали у молодому віці. У такому випадку вдова чи вдівець досить швидко знаходили собі іншу пару – адже одному годі було впоратись із господарством, домом та дітьми.

Запис про шлюб замикали відомості про свідків – ім’я, прізвище та їхній рід занять. Ця інформація допомагає встановити дружні, свояцькі чи родинні контакти між членами сільської спільноти.

Як і в інших метричних книгах, Ви навряд чи знайдете тут інформацію про національність особи.

Дещо відрізнялися метрики із теренів підросійської України. Вони менш інформативні ніж австрійські метрики. У них не вказувався номер будинку, де проживала сім’я нареченого чи нареченої, не записувалося дівоче ім’я матері. Однак в силу своєї російської транскрипції такі документи легше піддаються прочитанню для широкого загалу. Як і належить таким документам, у метриці вписувалися імена та по батькові наречених, їхні прізвища, віровизнання. Вказувалось також перший це, чи відповідно другий або третій шлюб для когось із них. Варто також звертати увагу на графу із свідками – часто вказували аж чотири особи – по дві з боку нареченого і по дві з боку нареченої, відтак там також реально віднайти відомості про своїх родичів.

Типовий запис про вінчання із теренів підросійської України

Щодо метрик XVIII ст. є теж певна особливість порівняно із записами такого типу з пізнішого ХІХ століття. Старіші метрики документували церковнослов’янським скорописом і для непідготовленого дослідника вони досить складні для прочитання. Тоді метрики ще не велися у табулярній формі, часто там не вказувався вік наречених і навіть може бракувати відомостей про батьків, та все ж вони мають неоціненну вагу для вивчення родоводу. Цікаво, що до 1780-х років така форма ведення метрик із записами про шлюби була характерною також для західноукраїнських земель. Метрики греко-католицьких храмів того часу мало чим відрізняються від тих, що тоді вели у Гетьманщині.

Метричні книги шлюбів чудове історичне джерело для дослідження проблем демографії, вивчення родоводу та генеалогії. У комплексі із книгами народжень і смертей вони дають найточнішу інформацію при реконструкції родоводу.

Додати коментар